У мукачівській книгозбірні слухали, як цокає дзиґар

Сьогодні дзиґар по-особливому занотовував відшліфований,багатогранний час. Стрілки щосили намагались спинитись і затримати наповнені різнобарв'ям слова та миті. Листопадовий шлейф в'їдався поглядом у вікна Мукачівської міської бібліотеки імені О.Духновича, ніби хотів скупатись в оксамитових переливах поетичних слів цієї чудової поетки, письменниці,талановитої художниці та просто обдарованої,багатогранної, автентичної жінки Тетяни Стефанівни Рибар. Вона пише, як живе. І живе, як пише. Її творчість - це її власна атмосфера, окремий тонкий і чуттєвий світ. Глибокий і чаруючий, сповнений магнетизмом та відданістю своїй сутності. Вона з задоволенням запрошує кожного у цей безмежний простір і ділиться його світлом з кожним, хто цього потребує. Сила віри і любові у кожному вірші, новелі, повісті. Слухаючи її твори, кожна клітина наповнюється киснем та потужною енергетикою. Вона дає можливість читачеві черпнути для своєї душі ту порцію цінного і корисного, якого завжди так бракує у сьогоденні. Це заряджає, спонукає до роздумів про Вічне, цілісне і нетлінне. Її щирість та легка мова переносять слухача у зовсім інший вимір, де можна залюбки відволіктися від буденної рутини. Знайти себе у часі і відчути свою присутність тут в зараз. Нелегка справа працювати над власною особистістю, над пошуком власного Я, свого призначення у світі і часі. Тетяні Стефанівні це вдається дуже гарно. Адже, хто один раз прочитав що-небудь нею створене, захоче знову пірнути у цей емоційний, захоплюючи, образний світ. В її віршах оживають айстри, і їх аромат неможливо не відчути серцем. Віковічні Карпати та Срібна Земля підносяться у її творчості на найвищий горизонт, де почуття любові до рідного краю ллються бурхливою рікою і наповнюються по вінця гордістю та шаною до своєї Землі. Скажу відверто, коли людина пізнає себе і щиро вірить у свої здібності то час над нею втрачає свій вплив. Адже давно відомо, що людська душа вічна і безсмертна.Тетяна Стефанівна створює для своєї поетичної душі власний дивовижний осередок. Її поезії такі ж різнобарвні як і її картини. Милується і тіло і душа витворами цієї талановитої жінки. Вона є взірцем для багатьох жінок. Бажання вчитися і досліджувати себе щодня, самовдосконалюватися і рухатися до мрії. При цьому залишатися чуттєвою, жіночною, лагідною та знаючою себе та свою справжність. .
Густі хмари збивались до купи, вітер грався з поодинокими жовтим листям на похмурих гілках, купав його в осінньому надвечір'ї,а ми сиділи і слухали, як цокає дзиґар, яким керувала сьогодні Диво-жінка. Можемо рухатися далі, звабливий невпинний, часе. Вже багато зроблено і посіяно....Отож чекаємо нових творінь, шановна Тетяно Стефанівно!!!

Анна Косак, поетеса