Останньому із «могікан» у спортивній сфері – 90!

Цей  вислів про майстра спорту СРСР Вільяма Михайловича Галлая, який народився 22 квітня 1928 року на Воловеччині. В 1946 закінчив Мукачівську руську гімназію, де захопився заняттями спортом, зокрема, легкою атлетикою. Виборов звання чемпіона області з бар’єрного бігу та захищав честь Закарпаття на Спартакіаді України. Подолав вступні екзамени і був зарахований у Львівський державний університет  фізичної культури та спорту. За навчальний період вписався в ряди кращих фехтувальників колишнього Радянського Союзу. Проте тоталітарна система не дозволила досягти більшого. Напередодні вильоту на Олімпіаду-1956 в Мельбурн (Австралія) в складі збірної команди колишнього Радянського Союзу, нашого земляка без зайвих пояснень було відсторонено від виїзду, вочевидь через його походження з території, яку сталінський режим після Перемоги приєднав до України. Недовіра до закарпатців (русинів, угорців, німців і т.д.) відчувалась завжди, проте вона значно збільшилась після кривавих подій в Угорщині восени 1956 року та жорсткого придушення революції.  

Людина, яку не тільки поза очі називали радянським д’Артаньяном, не випадково стала взірцем фехтування на рапірах. Йдеться не тільки про філігранну техніку володіння спортивною зброєю й особисті досягнення, але і життєву позицію інтелігента та джентльмена Вільяма Галлая, його непідробний гумор, доброзичливу іронію, яка навіть не  межувала з сарказмом, позиційну стійкість, послідовність та чоловічий характер. Видатного спортсмена, неодноразового чемпіона та призера чемпіонатів колишнього Радянського Союзу та України у всі часи визнавала й продовжує поважати не тільки  наша спортивна громада та фахівці, але й ті, що вже давно створив собі  ім’я  за кордоном,  точніше – фехтувальна діаспора ближнього та дальнього зарубіжжя. 

З майже шестидесяти років трудового стажу (без врахування періоду роботи старшим викладачем кафедри фізвиховання  Львівського політехнічного університету), більшу половину віддано підготовці та вихованню юних фехтувальників, окремі з яких досягли певних успіхів на металевих доріжках республіканських та всесоюзних змагань. Десять років поспіль очолював міський спорткомітет. В цей період збірні команди Мукачева переважно посідали призові місця на обласних спартакіадах та змаганнях з різних видів спорту, поступаючись інколи ужгородцям, структурний, фінансовий та тренерський потенціал яких був набагато вищим. Після отримання статусу пенсіонера, Вільям Михайлович не міняє своїх звичок, веде активний спосіб життя, продовжуючи спілкуватись з цімборами та прискіпливо, в характерній для себе манері, оцінюючи поточні життєві моменти. На днях, останній з «могікан» відзначатиме особистий ювілей –  90-річчя з Дня народження. З цієї неабиякої нагоди, ми адресуємо ювіляру скромненький подарунок у вигляді побажань і надалі відчувати себе потрібним родині, друзям й залишатись таким же життєрадісно-безжурним та надсилаємо  привітання з цього приводу, а також, тішимо себе мрією, що на свої ювілейні 100 (а В.Галлай із родини довгожителів), він, як у кращі роки молодості, візьме гітару, вдарить по струнах і в колі друзів, у його виконанні, звучатимуть душевні мелодії любимих народних пісень та романсів.

Здоров’я Вам, радості, терпіння, Божої благодаті!

На цьому можна було б і завершити статтю, але ситуація, в якій опинився В.Галлай, інвалід-колясочник 1-ї групи, змусила нас, виходячи з того, що він не перший рік прикутий до свого ліжка в кімнаті V-го поверху III під’їзду по вул. Червоноармійській, буд. 5а, кв. 90, звернутись до міської влади з проханням обладнати сходовий проліт першого поверху будівлі пандусом, а значить дати можливість господарю бачити і відчувати сонечко не тільки через рамку віконечка, а й відчувати ритм життя.