– Марко, то про щобуде твоя стаття?, – запитав мене приятель.
– Про фестиваль «Срібний Татош» в Чинадіївському замку «Сент-Міколош».
– О, та ти запізнився! Багато інформвиданьвже опублікували статті, а в інтернеті, й в телевізійних програмах доволі відео, фото, коментарів…
Мій приятель казав правду: про фестиваль в Чинадіївському замку вже написано й показано багато цікавих, насичених фактами репортажів. Може дійсно, я запізнився? Ні, друже, мій репортаж – вчасний, бо потрібно надати відповідь: Що ж я бачив? Що то було за дійство в середньовічному замку ?Я бачив яскраве фестивальне свято, що відбулося 27-28 травня 2017 року. Але в атмосфері фестивалю було щось набагато серйозніше й вагоміше, ніж суто розважальний, або ж історично-реконструкційний захід.
Шукаю відповідь на питання: Які ж то глибинні мотиви надають розвиток міжнародному фестивалю «Срібний Татош»? Адже за 6 років його проведення в Чинадіївському замку, збільшується кількість учасників, глядачів, все більш професійним, якісним ми бачимо проведення фестивальних заходів.
Кажуть, що на фестивалі можна було «перенестись» в 14 століття… Дійсно, чудові костюми тієї епохи, музика, видовищні лицарські бої, кінні виступи надавали присутнім відчуття знаходження «за межами часу».
Але, кажуть,час лицарів, час честі, відваги, вже минув. Я дивився на обличчя тих, хто приймав участь у проведенні майстер-класів (гончарство, наприклад), у боях на ристалищі й т.і. й, ніби то, переді мною виникали образи з картин художників епох Середньовіччя, Відродження. Та подивіться самі: Молода жінка з немовлям… чим не «Мадонна з немовлям і ангелами» Жана Фуке? А ось - лицар.. ніби просто зійшов з картини Яна ванЭйка.
Учасники фестивалю – сучасні люди, які в буденному житті вчаться, або ж працюють в різних сферах, але є щось спільне, як вони виглядають. Й це не «середньовічне вбрання»! Це – відсвіт внутрішнього стану людини: в очах, в манерах поведінки, в стилі розмови.
Славний лицарський час. Слово Честь було не в «слогані», а в гаслі Роду. Признання «Дамі серця» – не просто вислів любові, але й надання захисту жінці, дітям, взяття Лицарем відповідальності за життя родини.
Хто каже, що час лицарів минув? Запевняю вас, ні! То час минув, а Лицарство- існує й понині, бо то- стиль відношення до свого життя, взяття на себе відповідальності й відстоювання Честі при яких завгодно умовах. Я бачив такі лицарські родини на фестивалі. Прояв любові-підтримка лицаря в обладунках жінкою й дітками, які стійко витримували й спеку, й гомін бою.
А ще мені було приємно, що на фестиваль приїздили цілими групами. Багато було не просто туристів, а тих, хто свідомо йшов «на занурення» у середньовіччя. Я зустрів групу підлітків: Свалява, Стройненська ЗОШ 1-2 ст. Керівник – Каменчук Жанна Володимирівна привезла своїх вихованців не тільки бути присутніми на міжнародному фестивалі, але й підтримати випускників школи, які приймали участь в лицарських змаганнях. Я впевнений, що лицарство стане для цих дітей прикладом створення свого життя Гідним. Адже Честь-Гідність-Сміливість характеризують саме лицарство.
Тож головне – Лицарство присутнє в сьогоденні. Велика подяка всім, хто створює фестиваль в «Сент-Міколош»! Я не бачив легковажної розваги на фестивалі, хоча було багато цікавого: стрільба з луку, середньовічна їжа, танці, музика.. Але я бачив прояв лицарських якостей людьми різного віку, як то кажуть, соціального статусу. Я бачив людей гідних,благородних, красивих, людей честі. Пишаюсь вами, мої сучасники,представники славного Лицарського Роду!
До зустрічі на 7 фестивалі в 2018 році… А можливо й я буду мати честь стати під прапор Ордена св. Миколая Чинадіївського замку? Хто знає, адже ми живемо в дивовижний час, коли сьогодення потребує від людини лицарських якостей, а лицарі знаходяться серед нас.
Марко Щ., власкор газети «Мукачево»