Час лицарства – сьогодення

– Марко, то про щобуде твоя стаття?, – запитав мене приятель.

– Про фестиваль «Срібний Татош» в Чинадіївському замку  «Сент-Міколош».

– О, та ти запізнився! Багато інформвиданьвже опублікували  статті, а в інтернеті, й в телевізійних програмах  доволі відео, фото, коментарів…

Мій приятель казав правду: про фестиваль в Чинадіївському замку  вже написано й показано багато цікавих, насичених  фактами  репортажів. Може дійсно, я запізнився?  Ні, друже, мій репортаж – вчасний, бо потрібно надати відповідь: Що ж я бачив? Що то було за дійство в середньовічному замку ?Я бачив  яскраве фестивальне свято, що відбулося  27-28 травня 2017 року. Але в атмосфері фестивалю  було щось набагато серйозніше й вагоміше, ніж суто розважальний, або ж  історично-реконструкційний захід.

Шукаю відповідь на питання: Які ж то глибинні мотиви  надають  розвиток міжнародному фестивалю «Срібний Татош»? Адже за 6 років його проведення в Чинадіївському замку, збільшується кількість учасників, глядачів, все більш професійним, якісним ми бачимо проведення фестивальних заходів.

Кажуть, що на фестивалі можна було «перенестись» в  14 століття… Дійсно, чудові костюми тієї епохи, музика, видовищні лицарські бої, кінні виступи  надавали присутнім відчуття знаходження  «за межами часу».

Але, кажуть,час лицарів,  час честі, відваги, вже минув. Я дивився на обличчя тих, хто приймав участь у проведенні майстер-класів (гончарство, наприклад),  у боях на ристалищі й т.і. й, ніби то, переді мною виникали образи з картин художників  епох Середньовіччя, Відродження.  Та подивіться самі: Молода жінка з немовлям… чим не «Мадонна з немовлям і ангелами» Жана Фуке? А ось - лицар.. ніби просто зійшов з картини Яна ванЭйка.   

Учасники фестивалю – сучасні люди, які в буденному житті вчаться, або ж працюють в різних сферах, але є щось спільне, як вони виглядають. Й це не «середньовічне вбрання»! Це – відсвіт внутрішнього стану людини: в очах, в манерах поведінки, в стилі розмови. 

Славний лицарський час. Слово Честь було  не в «слогані», а в  гаслі Роду. Признання «Дамі серця» – не просто вислів  любові, але й  надання захисту жінці, дітям, взяття Лицарем відповідальності за життя родини.

Хто каже, що час лицарів минув? Запевняю вас, ні!  То час минув, а Лицарство- існує й понині, бо то- стиль  відношення до свого життя, взяття на себе відповідальності й відстоювання Честі  при яких завгодно умовах. Я  бачив такі лицарські родини на фестивалі. Прояв любові-підтримка лицаря в обладунках  жінкою й дітками, які стійко витримували  й спеку, й гомін бою.

А ще мені було приємно, що на фестиваль приїздили цілими групами. Багато було не просто  туристів, а тих, хто свідомо йшов «на занурення» у середньовіччя. Я зустрів групу підлітків: Свалява, Стройненська ЗОШ 1-2 ст. Керівник – Каменчук Жанна Володимирівна привезла своїх вихованців не тільки бути присутніми на міжнародному фестивалі, але й підтримати   випускників школи, які приймали участь в лицарських змаганнях. Я впевнений, що лицарство стане для цих дітей прикладом  створення свого життя Гідним. Адже Честь-Гідність-Сміливість  характеризують саме лицарство.

Тож головне – Лицарство присутнє в сьогоденні.  Велика подяка всім, хто створює фестиваль  в «Сент-Міколош»!  Я не бачив легковажної розваги на фестивалі, хоча було багато цікавого: стрільба з луку, середньовічна їжа, танці, музика..   Але я бачив  прояв лицарських якостей людьми різного віку, як то кажуть, соціального статусу. Я бачив людей гідних,благородних, красивих, людей честі. Пишаюсь вами, мої сучасники,представники славного Лицарського Роду! 

До зустрічі на 7 фестивалі  в 2018 році… А можливо й я буду мати честь стати під прапор Ордена св. Миколая Чинадіївського замку? Хто знає, адже ми живемо в дивовижний час, коли сьогодення потребує від людини лицарських якостей, а лицарі знаходяться серед нас. 

Марко Щ., власкор газети «Мукачево»