Бактеріальний опік плодових – карантинне захворювання

Бактерія (Ervinia amilovora Burill), уражує культурні і дикорослі рослини: яблуню, грушу, вишню, черешню, суницю, абрикос, персик, мигдаль, малину, айву, сливу, хурму, волоський горіх, а також багато інших рослин родини розоцвіті.
Даним видом захворювання заражені: Європа, Азія, Африка, Північна Америка, США, Центральна Америка, Австралія і Океанія. Опік плодових носить величезну економічну шкоду садівництву багатьох країн. Вперше розвиток цієї хвороби спостерігався на груші та айві у штаті Нью-Йорк ( США ) наприкінці ХІІІ ст. На початку ХХ ст. було відмічене появу вогнищ бактеріального опіку  на території Нової Зеландії, а у 1950 – 1960 – х рр. розпочалось  поступове поширення  збудника захворювання у країнах Європи та Середземномор’я. Згідно даних  Європейської та Середземноморської організації Карантину та Захисту Рослин ( ЄОКЗР ), В Європі вогнища Бактеріального опіку  зареєстровано майже в усіх Європейських країнах. В Україні вперше збудник хвороби виявлено у 1999 р. в Чернівецькій області. Пізніше  виявили поодинокі вогнища збудника бактеріального опіку  плодових у Закарпатській області. Завдяки викорчовуванню багаторічних насаджень  і проведенню ревізій у старих вогнищах, повністю знятий карантинний режим по бактеріальному опіку плодових  в Закарпатській області на площі 1,22 га. Станом на 01.01.2013 року площа зараження бактеріальним опіком плодових становила 61,0172 га. В 2012 році вогнище даного захворювання виявлене в Івано-Франківській та Львівській областях.
Хвороби – це одна з актуальних проблем, яка виникає при вирощуванні саду. Серед них – бактеріальний опік плодових (Erwinia amylovora Burill Winslowetal), включений до «Переліку регульованих шкідливих організмів, обмежено поширених в Україні».
Цю хворобу без перебільшення можна вважати найнебезпечнішою, адже живителями є понад 170 видів рослин. Найчастіше уражуються рослини родини розоцвітих (Rosaceae) Високочутливими до бактеріального опіку є: кизильник, глід, айва, яблуня, груша, горобина, вишня, персик, абрикос, троянда, слива, тощо. Ураженню піддаються всі частини рослини, це призводить не лише до втрати товарної якості плодів, різкого зниження врожайності, а й за сприятливих умов розвитку хвороби - до повної загибелі рослин, особливо саджанців.
Першою типовою ознакою прояву хвороби є опік квітів, що з’являється навесні в період цвітіння плодових дерев. Квіти в’януть, всихають, змінюють забарвлення від коричневого до чорного. Уражені бактеріальним опіком квіти можуть опадати, але частіше вони залишаються на рослині. Інфекція від квітів передається на сусідні листки і гілочки. Інколи ураження квітів може призвести до втрати цілої гілки чи дерева. Протягом декількох днів інфекція бактеріального опіку плодових поширюється пагонами. Інфіковані пагони змінюють забарвлення від світло- до темно-коричневого на яблунях та від темно-коричневого до чорного — на грушах. Характерна ознака хвороби — уражені молоді пагони, які загинаються у вигляді гачка.
Листки можуть стати інфікованими після того, як бактерії потрапили до них безпосередньо через продихи на листку або, частіше, через поранення, завдані комахами, градом, вітром. Уражені листки залишаються на гілках, окремі гілки або цілі дерева виглядають ніби опалені вогнем, звідси і назва хвороби — «опік плодових». 
Зараження рослин може відбуватися в різні періоди вегетації - ранньовесняний (період розпускання бруньок і цвітіння), літній (період інтенсивного росту дерев) та осінній. Найсприятливішими умовами для розвитку захворювання бактеріальним опіком плодових є відносна вологість 80% та температура повітря +18 +29°С. Захворювання плодів особливо інтенсивно розвивається після дощів. Вони стають коричневими та чорними. Часто з ураженого плоду виділяється липка рідина від молочного до бурштинового кольору (бактеріальний ексудат).
Основними переносниками  збудника на невелику відстань є комахи-запилювачі.
При виявленні опіку плодових накладається карантинний режим та вживаються заходи з локалізації та ліквідації  вогнища  згідно існуючих методик. Забороняється ввезення садивного та щепного матеріалу із заражених районів країн, де зареєстровано захворювання.
Викорчування і спалювання рослин у насадженнях, де всихання дерев сягає понад 30%. Якщо зараження бактеріальним опіком незначне, допускається видалення окремих уражених гілок (під час випилювання уражених гілок захоплюють здорову тканину на 20–40 см нижче видимої межі ураження).
Дезінфекція садових інструментів 10%-м розчином мідного купоросу, 70%-м метиловим спиртом або 10%-м розчином гіпохлориту натрію  (NaOCl) та дезінфекція зрізів 1%-м розчином мідного купоросу й обмазування їх садовим варом. Для боротьби з комахами-переносниками обробляти сад такими фунгіцидами, та інсектицидом на початку розпускання бруньок, перед цвітінням і відразу після нього, а також після збирання врожаю. Не слід завозити вулики в заражені сади, тому що бджоли сприяють поширенню бактерій на квітки і масовому ураженню .Обмежити або взагалі не застосовувати азотні добрива. Вміст азоту в листках не має перевищувати 2,0—2,4%.

Провідні спеціалісти-державні інспектори відділу фітосанітарних заходів на кордоні ГУ Держпродспожив служби в Закарпатській області 
В. Райчинець 
Н. Гулей 
Е. Харчій