Зустріти 75 років посадженими деревами, мати власне житло, виростити сина та мати онуків, жити з любимою жінкою, займатись професійною діяльністю, мати заслужений авторитет серед колег та друзів, бути цікавим співрозмовником для ровесників та молоді – мрія багатьох людей. І такі люди є в нашому реальному житті, більше того, вони живуть серед нас. Один із них мукачівець Віктор Костянтинович Куниця – актор Мукачівського драматичного театру, заслужений артист України.
Віктор Костянтинович Куниця народився 7 лютого 1945 року у місті Дніпропетровську (зараз м. Дніпро). У юнацькі роки, поряд з театром захоплювався футболом, де мав хороші перспективи, виступаючи нападником за юнацький склад клубу «Металург» і хороші перспективи для продовження футбольної кар'єри.
Після закінчення школи та ПТУ, працював електрослюсарем на Наддніпрянському трубопрокатному заводі. Все-таки, віддав перевагу театру, вирішальним став приклад старшого брата, який займався музикою та театром, та з 1963 року починає навчання в театральних закладах – спочатку Театральній студії при Театрі імені Т.Г.Шевченко, а потім в Дніпропетровському театральному училищі, яке, з перервою на військову службу, закінчив у 1969 році. Службу проходив в Ансамблі пісні та танцю Закавказького військового округу. В ансамблі співав у хорі та був ведучим концертів.
Першим професійним театром для Віктора Куниці став Кіровоградський обласний музично-драматичний театр. Потім були театри Миколаїва, Івано-Франківська, Ужгороду.
У 1974 р. Віктор Куниця був запрошений головним режисером Мукачівського театру, народним артистом України, професором Олександром Королем (керував театром в 1972—1979 рр.) на головну чоловічу роль старшини Васькова, у спектаклі за мотивами повісті Бориса Васильєва «А зорі тут тихі» (1969 р.) із Закарпатського обласного драматичного театру, в якому він на той час працював. Після успішної постановки спектаклю, Віктор прийняв рішення залишитись в Мукачеві.
В тому ж році Віктор Куниця познайомився із Юрієм Шутюком (на той час Директор Будинку культури), знайомство переросло в дружбу, пронесену через все життя. Паралельно приймав участь у творчих концертах Мукачівського будинку культури, де на той час були різноманітні за жанрами колективи народної творчості – драматичний, художнього слова, музикальний. І у всіх них приймав участь В. Куниця. Віктор Костянтинович чудово співав, танцював степ, читав вірші, прозу, а особливо йому вдавались гуморески, від яких глядачі були в захваті. У 1979 році Юрія Степановича Шутюка було призначено директором Мукачівського театру. Так доля зв’язала на все життя Віктора Куницю з Мукачевом, де познайомився із майбутньою дружиною Любою і в них у 1976 році народився син Владислав.
«Ми із Віктором Куницею – ровесники і понад сорок років пропрацювали разом у Мукачеві. Віктор – актор високого класу, відданий театру, з яким приємно і легко було працювати, глибоко порядна людина, надійний товариш і справжній мій друг». Юрій Шутюк – заслужений діяч мистецтва України, заслужений працівник культури РФ, художній керівник-директор Мукачівського драматичного театру 1979 – 2017 рр.
За, понад сорокалітній, період служіння в Мукачівському театрі, Віктор Куниця грав у постановках режисерів О.Короля, В. Суркова, Ю. Канаєва, Ю.Фекети, Ю.Горулі, С. Мойсеєва, В. Дворцина, Ю. Крилівця, Є. Тищука, успішно виконуючи різнопланові та різнохарактерні ролі: простого чоловіка у «Енергічних людях» В. Шукшина, Валорена у «Третя голова» М. Еме, Мітуа у «6 старих дів і 1 чоловік» О. Іоселіані, Гупера у «Кішка на розпеченому даху» Т. Уільямса, Дудукін у «Без вини винуваті» О. Островського, Пузиря у «Хазяїні» І. К-Карого, Захар-перукар "Нечиста сила" Г. Стефанського та багато інших.
«Віктор Костянтинович - актор характерного плану, з великим творчим
діапазоном. В нього чудовий голос, прекрасні вокальні дані. До кожної ролі актор підбирає пластичний малюнок. Його міміка завжди неперевершена. Він - людина, яка живе театром та присвятила театрові все своє життя.» Євген Тищук, головний режисер театру
«Ми познайомились з Віктором Костянтиновичем щойно приїхали до театру після закінчення інституту. На той час це був, як кажуть в театрі «репертуарний актор». Він грав багато головних ролей на нього ставились вистави та разом з тим він завжди вмів зоставатись щирою та простою людиною». Юрій Крилівець, режисер театру
Віктор Костянтинович особливо тепло згадує свою роботу над п’єсою «Ревізор» по М. Гоголю, де він зіграв роль Городничого. Вистава поставлена у 1984 році, до 175-річчя М. Гоголя народним артистом РФСФВ Юзефом Фекете і в якому були задіяні всі провідні артисти театру. На відміну від традиційного сатиричного зоображення хитрого та примітивного шахрая Городничого, Віктор Костянтинович передає драму людини, яка по справжньому налякана можливими викриттями, втратою соціального статусу і морального осуду. Для Городничого, у виконанні Віктора Куниці, ці речі, виявляється ще важливі і актор доносить до глядачів психологізм і реалістичну достовірність переживань людини. Саме виконання ролі Городничого принесло широку відомість Віктору Костянтиновичу і стало суттєвим кроком до присвоєння йому у 1990 році звання заслуженого артиста України.
Віктор Куниця зіграв зі всіма провідними акторами Мукачівського театру, як в якості виконавця центральних ролей так і епізодичних. Характерною особливістю Віктора Костянтиновича були і є високий професіоналізм, відданість професії на всі 100 відсотків, для нього не існувало і не існує прохідних ролей, внутрішня повага до акторської роботи та своїх колег, без врахування статусу та посад.
«З Віктором ми об’їздили всю Україну і Закарпаття. Він - чудовий партнер, зрозумілий, в роботі з ним легко працюється, він чесний і відкритий. На сцені і в життю доброзичлива людина.» Лідія Пирогова, народна артистка України
«Віктор Куниця – любить свою професію від А до Я, для нього в акторській професії не має дрібниц дуже організований і творчий актор. В житті глибоко порядна людина, завжди, в числі перших, прийде на допомогу.» Василь Фурдь, заслужений артист України
Віктор Костянтинович і по життю займає активну життєву позицію. Цілком закономірно, що колектив, свого часу, обирав його Головою профспілкової організації театру. Віктор Куниця охоче ділиться своїми знаннями, досвідом із молодими акторами. Більше того, за свою готовність допомогти, молодші колеги називають його «Батя». З великим задоволенням займався роботою із учнями у шкільних театральних гуртках. Але все-таки є людиною театру і, вже понад 50 років живе театральним життям. Непросто бути відданим театру людиною, коли потрібно, попри різні життєві негаразди, вжитись в негативний чи позитивний образ, щоб повірили глядачі в залі. Потім знову повертатись в реальний світ, а наступного дня знову занурюватись з головою в театральне життя. Втім, як показав життєвий шлях Віктору Костянтиновичу Куниці це вдалося.
«Мене, керівника який відносно недавно працює в колективі театру, найбільше підкорює у Вікторові Костянтиновичу те, що людина в поважному віці не цурається нічого, що стосується сцени і театру, у нього не має слова «ні» і не дозволяє, в першу чергу сам собі, жодних послаблень. До будь-якої ролі, чи це у дитячій виставі, чи у творчих роботах для дорослого глядача, він станиться одинаково відповідально та професійно. Це живий, чудовий приклад для молодого покоління акторів.» Юрій Глеба, директор-художній керівник Мукачівського театру, заслужений працівник культури України.
Колеги по театру і всі шанувальники творчості Віктора Костянтиновича Куниці щиро вітають його із чудовим ювілеєм, бажають йому здоров'я, творчої невтомності та нових успішних ролей. Творчого Вам і життєвого довголіття!.
Колектив театру.