Так мені здається (про погоду), коли йдеться про міські масові заходи. За гарної погоди весь люд Мукачева виходить з дому гуляти, а за негоди – всі вдома, ідіть до них у гості. Особисто я щоранку заходжу в Інтернет до «Синоптика» і знаю, що вдягати, і чи брати парасольку тощо. А на іншому Інтернет-сайті знаю погоду на місяць наперед. Сходиться, перевірено, щонайменше на 80 %. До чого це веду мову з прогнозами погоди?
А з того, з чого розпочав цю розмову – треба зважувати на те, яка погода буде на час проведення якогось масового заходу. Скажу, що загалом на травень доброї погоди не передбачається. Взагалі. Не більше 15 градусів тепла, через день дощі. Тож ні про які масові заходи говорити не варто. Якщо ж помиляюся, то й Слава Богу. (Це між рядками для організаторів міських заходів).
І тепер перейдемо, власне, до щойно завершеного IV гастрономічного фестивалю-конкурсу «Вогень і мнясо». Вибачаюся перед організаторами, але мені якось не до дяки ходити в парк Перемоги, аби лише понюхати запах шашлика, бо купувати його і так не збираюсь. Але останнього фестивального дня в неділю таки пішов. Попросили. І що бачу. Обідньої пори майже нікого, окрім, зрозуміло, кухарів, барменів. Казани з бограчем, шампури з шашликом, пікниці, рульки, смажені крумплі і овочі, хто то все їстиме, якщо народу немає? Як би я не знав... Завтра, а так і позавтрю їстимуть і нахвалюватимуть відвідувачі ресторанів-учасників, які не спродали те все на фестивалі. Є ж у них холодильники. Не пропаде їжа.
Прогулюючись майже порожніми доріжками парку, міркував. Не тільки ж погана погода винна в слабкій відвідуваності фестивалю. Добре, десь виручають відпочиваючі із закарпатських санаторіїв, яких звозять автобусами, а самі мукачівці? А ось вони і не поспішали ці три дні до парку Перемоги, адже всі названі вище м’ясні страви можна поїсти в будь-якому ресторані в центрі Мукачева. І не так дорого. Тільки турист з доларами чи євро може собі дозволити п’ять-шість пластинок смаженої картоплі за 25 гривень чи 100 грамів шашлику за 50 гривень… Дозволю собі невеликий відступ.
У дитинстві літні канікули проводив у горах, на кілометри далі від груня (шосе) у баби з дідом. Радянська влада в ці місця ще не дійшла. Так, приміром, сіль не вживали зовсім, була на вагу золота, а заливали її невелику кількість водою і цією соленою рідиною (ропою) кропили їжу. І майже завжди був на столі токан з ріпов (кукурудзяне борошно з картоплею), политий вурдою (скислим молоком). З овочів була тільки пасуля (квасоля). Згодом, у зрілі роки приготував страву подібну до бабиної. У великій палачінті (пательні) виклав шар токану, на нього овечу бринзу, її посипав шкварками, їх накрив шаром порізаної картоплі, яку змастив товстим шаром сметани. Готову страву виклав у духовку на 10 хвилин. І всі потім їли цей токан з ріпов і бринзою та нахвалювали. Веду до того, що асортимент страв фестивалю потребує оновлення. Не одними ж тільки бограчем і шашликами він має приваблювати людей. Можу назвати десятки закарпатських народних страв, яких і в наших ресторанах не знайдеш.
А тепер про підсумки. У перший же день було названо імена кращих. Переможцем фесту «Огинь і мнясо», як і торік, став ужгородський шеф-кухар Віктор Чебі-Погань з ресторану «Талісман». Його страва стала «майліпшим мнясом на вогньови». У нагороду переможець отримав набір вогняного посуду на 12 персон, кубок та диплом.
Жюрі, що визначило переможця, було обране виключно із гостей фестивалю, що приїхали до Закарпаття з інших областей України.Друге місце зайняв ресторан «Два кума», а третє - ресторан «Леон». Серед інших учасників були представлені такі заклади - «Червона гора», «Корона», «Палермо», «Золоті ворота», «Порядний газда».
Знімаю капелюха перед організаторами за їх програму дитячих розваг, більшість з яких влаштовувались вперше. Чого варта пінна дискотека, більшість дітлахів таке і по телевізору не бачили. Всі дні великою популярність користувалась туристична смуга перешкод з різноманітними знаряддями. Одним словом, діточки в парку не нудьгували. Подбали організатори і про змістовну концертну програму. Усі три дні і вечори з фестивальної сцени виступали різні гурти, відомий вокальний ансамбль «Бревіс», «Vandor», вихованці Палацу дитячої та юнацької творчості. Викликав захоплення і виступ уже знайомого мукачівцям ужгородського Театру вогню.
І як підсумок – фестивалю потрібні, місто тільки заробляє на цьому. Але хотілося б, щоб їх влаштовували так аби кожен приїжджий кидав монетку на пам’ять аби повернутися в Мукачево знову.
Микола РІШКО