Жіноча команда «Спартак» з провінціального містечка Мукачева, як це не дивно, на У-й Спартакіаді України з баскетболу виборола бронзові нагороди, залишивши за спиною збірні команди областей, матеріально-спортивна база, кадровий потенціал та фінансовий ресурс яких був на багато потужнішим…
Спортивну честь Закарпаття захищали яскраві особистості, яких зуміла на протязі багаторічних випробувань і експериментів зліпити в самобутній, цілісний колектив заслужений тренер України Валентина Михайлівна Гомонай, сповідуючи та прищеплюючи своїм вихованцям комбінаційний, так би мовити, розумний баскетбол. Серед її вихованців заслужені майстри спорту Марина Копча-Ткаченко, чемпіон Олімпійських ігор – 92 й Ольга Сютрик, чемпіон Європи серед школярок, майстер спорту Єва Болдог, призер ІУ-ї літньої Спартакіади народів СРСР, гравець збірної команди України серед школярок Етелла Рішко, Євгенія Хома, Леся Богачек, донька Наталія Гомонай, Катерина Сабо, Софія Томіна, Єлизавета Карцуб, Валерія Медведєва, багаторазові чемпіони укрради та ВДСТ «Спартак».
В складі баскетболісток з берегів Латориці була і Зіта Куруц (Бучина), яка вперше прийшла на заняття в спортзал в одинадцятирічному віці та яку авторитетна наставниця запримітила на уроках фізкультури в угорській школі №3. Згодом новобранка була визнана кращою баскетболісткою області серед школярок, в її активі перемоги на чемпіонаті області, внутрішньовідомчих республіканських та всесоюзних змагань ДСТ «Спартак» і, на кінець, бронзова медаль з У-ї Спартакіади України.
Технічна, швидка, достатньо витривала, легко вписувалась у тактичну гаму організації гри, вигідно відрізнялась точністю дальніх кидків, в той же час тендітна, скромна, красива, небагатослівна. Синьоока угорка разом з баскетбольною дружиною «Спартак» Мукачево раз за разом долала на міжнародних зустрічах суперників з Румунії, Угорщини, Чехословаччини.
В 1974 році завершила виступи, разом з чоловіком виховала доньку Андрею.
Одночасно закінчила мукачівський кооперативний технікум, отримала спеціальність бухгалтера та понад 30-ть років працювала в організаціях торгівлі. Відповідальна та дисциплінована на роботі, гостинна господарка вдома, високо цінила чесність, порядність, по-скільки сама була носієм цих чеснот. Зіту поважали, шанували й любили. Чи була вона фанатичною? Ні, скоріш за все – спокійною, послідовною та виваженою, онуки Катеринка та Вовчик її просто обожнювали.
1 квітня 2016 року її не стало… залишились тільки незабутні спогади.
Григорій Куруц